Служіння

У центрі нашої духовності є служба Ісусові. Він є нашим Господом: Бог Втілений, Відкупитель і Спаситель, і одночасно Ісус Слуга й Ісус укритий.

Наші Конституції вказують, що маємо “як найвірніше слідувати по слідах Сина Божого, Який прийшов «щоб служити» (Мт 20, 28).” Цей Ісус Слуга є вбогий, смиренний, слухняний і розіп’ятий. Таким власне є взірцем для кожної з нас.

Наша служба Ісусові, єдиному нашому Господу, має два аспекти: внутрішний (відноситься безпосередньо до Нього самого) і зовнішний (Йому в інших), завжди з повним забуттям про себе.

Внутрішний аспект служіння Ісусові полягає на такій любові до Бога і залишенню серцем усього, щоб віддатися Йому на виключну службу попри життя євангельськими обітами. Служити Ісусу Христу це погодитися на смирення, вбогість, самозречення, тобто жити так, як Він.

Зовнішний вимір служіння Ісусу полягає на служінні Йому в людях. Слуги Ісуса є скеровані до дівчат, допомога їм є апостольським завданням Згромадження. Сам Ісус вчить нас тому, як виконувати це завдання. Він каже: Я прийшов не для того, щоб Мені служили, але щоб Я служив і вмиває ноги своїм учням. Поставу служби бачимо також у Марії. Вона називала себе Господнею Слугинею і служила Ісусові протягом усього свого життя на землі. Її слова Ось Я Господня Слугиня, нехай мені станеться згідно Твого слова, окреслюють нашу тотожність і є нашим щоденним девізом.

Згромадження було засноване в XIX столітті для праці з жінками, які послуговували в буквальному сенсі того слова: були прислугами; тоді була це велика соціальна група, котра підлягала різним небезпекам. Деякі слуги Ісуса aпостолували серед прислуги і самі були прислугою, служачи слугам (в ті часи так називали прислугу). Сьогодні ми допомагаємо – служимо – дівчатам і молодим жінкам в  такий спосіб, в якій вказують нам це їхні потреби.

Наша служба ближнім народжується від споглядання Ісуса і Марії, і ми хочемо служити в тихості, без розголосу, зі смиренням і любов’ю. Ми знаємо, що тільки тоді є здібна наша служба свідчити про любов Христа Слуги до кожної людини.

Бог від вас не вимагає, щоб ви завжди були палкі духом, але того, щоб ви були вірними в усьому, щоб ви у свій час і місці виконували все, незалежно від того, чи вам це подобається чи ні, чи знаходите розраду або муку, чи ви прагнете цього, чи ви відчуваєте огиду або знеохочення. Тоді ви будете в змозі дати собі це свідоцтво, яке ви даєте іншим людям, що є добрими слугами Господа (лист о. Гонората до Слуг Ісуса).