Краплина роси

У повітрі літали собі хмари. Вони гралися, набуваючи різних форм — то овечок на пасовищі, то замків, то храмів, то гір, то озер… словом, усього, на що була здатна їхня фантазія. Так і блукали небом, опиняючись то тут, то там. Сонце пригрівало їх згори, а вітер знай загравав із ними та лагідно куйовдив пишні чуприни. Землею вони зовсім не переймалися: справді, яке діло їм до того, що діється десь там ген унизу? Тож над полями і містами лише пропливали їхні тіні, легковажно ганяючись одна за одною. Та ось настав день, коли вітер раптом перестав бавитися з ними й зробився незвично холодний і колючий.

Read more